ЧЕРЕЗ АЛЬПИ

Саме цими словами я прощався зі своїм колишнім клієнтом на виставці Eurobike у 2013 році, після чотирьох років співпраці. І хоча, напевно, ніхто не пам'ятав про них, коли настав 2014 рік, і ми так і не виконали цю обіцянку, вона повернулася до мене через кілька років. Зрештою, лише у 2021 році ідея перетворилася на реальний план: перетнути Альпи на шосейному велосипеді - з моїм SCULTURA. Зі Штутгарта до Бассано. Кілька попутників знайти було легко. Окрім мого напарника Себастьяна, нас захотіла супроводжувати знімальна група, щоб зробити приголомшливі фото- та відеоматеріали на тлі мальовничих альпійських пейзажів.

Вакцинація проти туберкульозу за два дні до початку туру, можливо, не була такою вже й гарною ідеєю. Підйом на полонину Альб біля Бад-Урача під променистим сонцем і 32 градусами тепла змушує мій "двигун" заглохнути вже через 68 кілометрів. Я не очікував, що зіштовхнуся з такими труднощами на такому ранньому етапі. Значно зменшивши "крейсерську швидкість", мені так чи інакше вдається дотягнути себе до Енінгена на наш перший привал. Кілька нападів запаморочення та об'їзд через дорожні роботи суттєво подовжили час у дорозі. До кінця дня з 210 запланованих кілометрів проїжджаємо "лише" 185 кілометрів. Принаймні, на останніх метрах до пункту призначення нашого першого етапу в Кемптені нас не накрила злива. Як мій організм переживе денні навантаження за ніч - можна лише здогадуватися.

Етап 2: Кемптен - Гарміш-Партенкірхен

Оскільки дощ припинився незадовго до початку нашого другого етапу, перші кілька годин другого дня були досить сирими. Всупереч моїм побоюванням, моє тіло відчуває себе сильним і, здається, добре відновилося. Ми навіть робимо короткий об'їзд через Фюссен, щоб поповнити наші запаси енергії ситним обідом. Ми насолоджуємося полуденним сонцем над Альгою, сидячи біля водосховища Форггензее, перед тим як подолати останні кілометри сьогоднішнього маршруту. Ми не слідуємо чітко за супутниковим навігатором, а обираємо приблизний маршрут через заплановані міста. Проте час від часу ми все ж таки дотримуємося прокладеного маршруту, який веде нас від спочатку легких гравійних ділянок до дедалі складнішої місцевості. Це не має нічого спільного з моїми спокійними спогадами про Страде Б'янче. Після швидкої перевірки маршруту на смартфоні, ми розуміємо, що розвертатися також не має сенсу (більше). Ми змирилися зі своєю долею, їдучи по нерівних гравійних стежках і переносячи велосипеди через кілька гірських потоків, поки дорога нарешті не випльовує нас прямо за межами Гарміша. Ми ховаємося від грози, що насувається, в кафе, де до нас приєднується професіонал з бігових лиж Макс Олекс, якого я знаю ще з часів мого спортивного навчання.

Наше житло в Гарміші розташоване за схилом трампліну з видом на ущелину Хелленталькламм. Єдиний шлях туди - надзвичайно крутий підйом з ухилом близько 30 відсотків. Незважаючи на те, що я щойно завершив інтервал, Макс переконує мене подолати цей "шов" разом на велосипеді. Ми долаємо останні кілька метрів до нашого місця ночівлі. На завершення дня наш господар робить нам огляд туристичних визначних пам'яток регіону, а потім залишає нас напризволяще. Відновлення сил є нашим головним пріоритетом.

Етап 3: Гарміш-Партенкірхен - Патш

Після ситного сніданку ми вирушили в напрямку Інсбрука. Сьогодні передбачається " трансферний етап", який, з суто топографічної точки зору, не становить якихось реальних викликів. Невеликий гірський перевал і далі просто "котитися решту шляху". Звичайно, ми робили це припущення без розрахунку на мінливу літню погоду. Дощ - наш постійний супутник, який робить спуски особливо холодними і неприємними. В Інсбруку ми змушені зробити незаплановану перерву через шторм. Останні кілька кілометрів ми доїжджаємо до Патша, що знаходиться трохи вище Інсбрука, і, подолавши неминучі додаткові кілометри, досягаємо нашого місця ночівлі. Наприкінці досить дощового дня ми всі з нетерпінням чекаємо на теплий душ і спокійні години в ліжку.

Четвертий етап нарешті приводить нас до Альп - і, зрештою, до Італії. Підйом на перевал Бреннер розігріває наші м'язові волокна до оптимальної робочої температури. Опинившись на вершині, ми спокійно спускаємося в долину до Больцано. Звісно, під обов'язковим проливним дощем. Ми насолоджуємося відпочинком і поєднуємо його з невеликими перервами на каву. Ідеальне поєднання. Коли ми прибуваємо в Больцано, ми долаємо кілька додаткових кілометрів і крутимо педалі назад до долини, щоб почати наш фінальний підйом до Коллепієтри. Після тринадцяти поворотів, кількох десятків метрів набору висоти, і з трохи більшою кількістю молочної кислоти в ногах, ми досягаємо Коллепієтри. Там ми зустрічаємося з нашою командою супроводу, яка вже досконало ознайомилася зі спа-програмою в готелі Steineggerhof. За чудовою веганською вечерею ми завершуємо вечір у компанії наших господарів, сім'ї Реш. Ми дійсно заслужили це після сьогоднішніх зусиль.

Етап 5: Колепієтра - Арко

П'ятий етап ми починаємо розслаблено: перші кілька кілометрів дня ведуть нас спокійно по долині. У Тренто відмовляємося від помірного, рівнинного варіанту в бік озера Гарда, і їдемо в об'їзд через Монте-Бондоне. Після другого за день спуску нас зустрічає старий знайомий - дощ. Попри те, що ми повернулися до нашої перевіреної тактики кава-брейків, в останню годину п'ятого етапу ми повністю промокли. Дощ залишається нашим постійним супутником до самого Арко. Після того, як дощові хмари повністю розвіялись після нашого прибуття до озера Гарда, ми були нагороджені спокійним вечором зі смачною італійською їжею та морозивом за наші зусилля.

Етап 6: Арко - Бассано

Останній етап приємно здивує нас сонячними променями. Ми залишаємо туристичні місця біля озера Гарда позаду і крутимо педалі через Торболе назад до Морі. На протилежному боці гори ми розпочинаємо фінальні підйоми, які лежать між нами та Бассано. Хоча мені потрібно акліматизуватися до комбінації спеки і висоти, мій "двигун" тепер працює безперебійно, і ми насолоджуємося чудовим і безтурботним краєвидом. До нашого останнього спуску в Бассано ми не поспішаємо і ще раз насолоджуємося пейзажами в усій їх красі. В історичному центрі міста нас зустрічає всесвітньо відомий дерев'яний міст Понте Веккьо, і ми вирушаємо в останній ривок до нашого готелю біля підніжжя Монте Граппа. Наш траверс через Альпи закінчується на 840-му кілометрі, коли ми набрали понад 9000 метрів висоти.

ЗА ЧАШКОЮ ЕСПРЕСО ДО ІТАЛІЇ